ще побачили печатку шведського королівства і підпис Яна Казимира без титулу польського короля[1], підняли гамір, вигукуючи, що це не посол, але якийсь ошуканець або шпиг, що його треба закувати в кайдани і вислати до Трихтимирова. Смяровський, дізнавшися про це від свойого інформатора, сміло сам пішов на їхню нараду і присягою та переконливими доказами поборов всі підозріння; підтримав його й гетьман, виясняючи, що в дипломатичних взаєминах важне це, що посол устно говорить, бо лист має лише значіння посвідки достовірности посла.
Вечером відбувся пир, де „козацьким звичаєм подано шість страв і доброго вина”. Коли гетьман пив здоровя короля, загули всі гармати.
Посольство Смяровського принесло те, чого Хмельницький покищо бажав, тобто признання нововибраним польським королем козаків за рівноправну воївну сторону та обітницю негайної висилки комісії для полагодження козацьких домагань. —
38
- ↑ В хвилині висилки Смяровського Ян Казимир ще не був формально вибраний польським королем, проте покористувався титулом шведського короля, що перейшов на нього в спадщині по братові Володиславові IV.
