помер у Москві митрополит Петро, галичанин, який спершу став галицьким митрополитом, а по смерти митрополита Максима дістав від патріярха свячення також на київсько-суздальську митрополію. Його наслідником на київсько-суздальській катедрі став грек Теоґност, що бажаючи не допустити до відокремлення галицької митрополії, поспішно приїхав до Галицько-Волинської держави і тут висвятив у травні 1328 р. двох єпископів: галицького і володимирського. Вертаючись на Суздальщину, забрав зі собою новопоставленого галицького єпископа Федора побоюючись, щоб Болеслав-Юрій не вислав його до патріярха по митрополичі свячення. Це небагато помогло, бо в квітні 1331 р. зустрічаємо Федора в Царгороді в характері кандидата на чин митрополита. Одначе заходом запопадливого та енерґійного Теоґноста все ж таки вдалося не допустити до обнови галицької митрополії; в грамоті Болеслава-Юрія з 11. лютого 1334 р. Федір згаданий як галицький єпископ, а не як митрополит.
Одночасно Теоґност заходився біля скасування окремої литовської митрополії, користуючися смертю тамошнього митрополита Теофіля (ок. 1330 р.). Вважаючи себе правним наслідником Теофіля, виступив з претенсіями до оставленого ним майна, але стрінувся зі спротивом Любарта, який бажав забезпечити це майно для нового литовського митрополита. Також великий
