звичайно була поінформована про взаємини між володарями, не можемо думати, щоб папа звертався до короля Локтика з проханням про посередництво та поміч в такій делікатній справі, якщо між цим останнім та володимирським князем була б якась ворожнеча. З другого боку ведені у Володимирі переговори з Німецьким орденом та підписаний опісля союзний договір доказують, що взаємини між Тройденовичем і польським королем не були надто близькі та приязні. Тут замітимо, що здогад деяких польських та російських істориків, будьтоби Болеслав-Юрій II опісля справді вернувся до римської церкви, є зовсім хибний. Тогочасні джерела не дають до такого здогаду ніякої підстави та рішуче суперечить йому вислів Бенедикта XII. в листі до краківського єпископа з 1341 р., де папа, згадуючи про події, що зайшли у Володимирі в 1340 р., повбиваних княжих слуг називає католиками, а отроєного князя тільки „сином католицьких батьків”.
Дуже пильно дбав Тройденович про вдержання добрих сусідських взаємин з могутнім великим князем литовським. Ми вже згадували, що він у перших початках свого князювання, восені 1324 р., пробував навязати взаємини з Литвою. До наближення обох володарів до себе спонукувала передусім спільні церковні інтереси. В 1325 р.
