на 9. III. 1327, що була майже буквальною копією грамоти Юрієвичів з 1316, себто містила в собі постанови про оборонний союз між обома сторонами. Буквальна тотожність грамоти з 1327 р. з грамотою з 1316 р. мала своє політичне значіння. В 1326 р. німецькі лицарі напали на Великопольщу і тому розгорілася наново війна між орденом та Володиславом Локтиком. У цій війні по стороні польського короля станув великий литовський князь. Володимирський князь не хотів встрявати у війну, щоб не наражувати своєї держави на напади з боку обох сильних сусідів. Тому буквальне повторення грамоти Юрієвичів мало значіння застереження, що новий договір є лише відновленням давніх традиційних взаємин, які попередників-дядьків Болеслава-Юрія звязували з Німецьким орденом, та що він не має наміру брати на себе ніяких нових далекосяглих зобовязань.
Таке саме становище строгої невтральности старався Болеслав-Юрій II утримати й супроти Польщі. Доказом цього буля папи Івана XXII. з 16. червня 1327 р., в якій папа висловлює радість з приводу звістки, що „руський князь Болеслав” задумує вернутись до католицької церкви, та взиває польського короля, щоб „батьківським напімненням” спонукав його здійснити цей намір. Знаючи, як добре папська столиця
