Угорський король скермував справу на зовсім інший шлях. Захоплений приреченням польської корони після смерти Казимира Вел., забажав збільшити вигляди на здійснення цієї обіцянки. Тому задумав виєднати від свойого шурина признання першенства до польської спадщини перед доньками Казимира, чи пак їхніми майбутніми мужами. Очевидно, за таку уступку треба було дати відповідну винагороду. Таким чином на зїзді у Вишгороді в липні 1339 р. прийшло до підписання нового договору. Казимир Вел. забезпечував родові Анжу наслідство на польському престолі, якщо при своїй смерти не залишив би мужеського потомка; угорський король відступав Казимирові в доживоття права угорської корони до галицько-волинських земель та обовязувався дати йому воєнну підмогу з метою завойовання цих земель. Коли задумували підняти цей спільний воєнний похід, не знаємо; мабуть це мало статися на випадок смерти Тройденовича, або вибуху яких внутрішніх заворушень в його державі.
Траґічна смерть Болеслава-Юрія II. кинула мрячну тінь на внутрішні відносини в Галицько-Волинській державі за часу його
