свідчить, що за Болеславом-Юрієм заявилися бояри та міщанство, бо ці верстви були тоді рішальними політичними чинниками в Галицько-Волинській державі; друге вказує, що мазовецький княжич перебрав владу за згодою та апробатою татарського хана. Треба памятати, що від поїздки кн. Данила до Батія в 1245 р. хани Золотої Орди вважалися верховними опікунами Галицько-Волинської держави, та що від 1313 р. володів там хан Узбек, якого зараховують до найвизначніших представників владної в Сераю (над Волгою) династії. Отже осадження Болеслава-Юрія на володимирськім столі прийшло за порозумінням та згідним співділанням обох у цій справі міродайних чинників: місцевого боярства та міщанства з одного та хана Узбека з другого боку. Рішальною при цьому була здається обставина, що син Тройдена не був політично звязаний з ніодною з могутніх сусідних держав: ні з польським королівством, ні з Литвою, ні з Угорщиною; а дрібні мазовецькі князьки не могли стати небезпечними ні галицько-волинським боярам, ні ханові Золотої Орди.
Джерела не кажуть, коли саме Болеслав-Юрій II засів на володимирськім престолі. Тому що перший виставлений ним документ походить з 1325 р., новочасні історики згідно приймають цей рік за початковий його
