володіння. Одначе переховався лист одного з комтурів Німецького ордену з 1325 року, в якому цей пише про приїзд „Русинів” з Володимира та Визни у справі визволення своїх свояків, захоплених в осені попереднього року біля Городна. З цього виходить, що тут ішло про посольство, вислане володимирським князем на Литву та перехоплене в дорозі німецькими лицарями, а це вказує, що мазовецький княжич в осені 1324 вже володів у Володимирі. З недавно найденої грамоти кн. Тройдена виходить, що він мав тоді коло 18 літ, проте здогад деяких істориків, немовби Болеслав-Юрій засів на володимирськім престолі малим хлопцем і тому через кілька початкових літ в його імени боярська рада кермувала державою, виявився помилковим.
Найдокладніші відомості з обсягу закордонної політики молодого князя маємо про його взаємини з Німецьким орденом, дякуючи цій щасливій обставині, що в кеніґсберському архіві збереглися до наших часів чотири його грамоти. В першій, виставленій 1325 р., „Юрій, князь Руси” обіцює великому майстрові Вернерові і всім лицарям ордену дотримати мира та приязни, „як це чинили наші предки: король Данило, прадід Лев і найдорожчий дід Юрій”. По свому змістові це не був акт союзу, хоч би лише оборонного, бо володимирський
