По̂сля сего, якъ Украиньско-руски̂ паны выховани̂ Єзуитами, во̂дступають во̂дъ вѣры и народности своихъ предко̂въ, то переходить руска справа въ руки простого Украиньско-руского народу, що зъ шаблею въ руцѣ хоче до̂пняти того, чого мирною, правною, соймовою дорогою не вдалось Украиньско-рускимъ вельможамъ. Такъ повернулася руска справа особливо тодѣ, коли магнаты на занятыхъ ними просторыхъ земельныхъ надѣлахъ на Украинѣ хочуть завести свои польски̂ порядки. А ти̂ порядки були таки̂, що всѣ горожаньски̂ права мавъ лише оденъ станъ, се бъ то шляхта, а цѣла остальна народна маса опинилася въ неволѣ. До тои панщизнянои неволѣ силувано и Козако̂въ. Зъ во̂дси по̂шли козацки̂ повстаня.
Простый, темный Русинъ здвигає голову и стає протестувати проти Люблиньскои уніи, але вже не на паперѣ, не дипльоматичною дорогою, якъ давнѣйше, а дѣломъ. Вже съ ко̂нцемъ XVI. и початкомъ XVII. столѣтя стрѣчаємо въ польскихъ конституціяхъ звѣстки про збройни̂ громады простого народу, що нападали на шляхоцки̂ дворы и замки. Выроблени̂ въ Польщѣ суспо̂льни̂ во̂дносины, скоро лише ихъ перенесено на Украину-Русь, змѣнюютъ до разу призначенє козацкои институціи. Зъ оборонцѣвъ Польщи стаютъ польскими ворогами. Повстанє слѣдує за повстанємъ. Косиньскому, Наливайкови, Павлюкови, Остряницѣ не повелося. Але дѣло росте, бо росте неприязнь Русина до польскои шляхты, а вразъ съ тымъ до цѣлои Польщи и стає ѣй грозьнымъ. Чимъ большь за кождымъ рускимъ повстанємъ угнѣтають Русина, тымъ бо̂льше горнеться во̂нъ коло своихъ гетьмано̂въ и робить Козако̂въ своими заступниками. Здавалося, що саме ти̂ невдачѣ тымъ бо̂льшого ще збудили руского духа. Бо коли невдоволенє Украиньско-руского народу перейшло по надъ мѣру, то всѣ Русины цѣлою своєю масою стають по̂дъ знамена Хмельницкого. Ся кро̂вава драма ко̂нчилась по̂дданьствомъ найбо̂льшои части Украины-Руси по̂дъ Росію. А Хмельницкій сповнивъ лише те, до чого єго тодѣшни̂ обставины приневолили и що було волею всѣхъ тодѣшнихъ Русино̂въ.
Се доказує та обставина, що коли по смерти Хмельницкого украиньски̂ гетьманы хотѣли назадъ привернути Русино̂въ до Польщи, вже на по̂дставѣ федеративнои самоуправы, навѣть съ хо̂сномъ для Русино̂въ (якъ се Гадяцкою умовою признано),
