Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

того, щобъ въ Польско̂й землѣ не було иншои волѣ и иншого права якъ паньске. Тую волю и те право розширила шляхта и на Червону Русь.

Якъ въ Польщѣ шляхта, такъ само було боярство на Руси. За часо̂въ удѣльныхъ Рускихъ князѣвъ, мавъ князь свою дружину. Зъ нею во̂нъ радивъ, судивъ и воювавъ. То були бояре. Въ Литовско̂й Руси инакше склалося. Велики̂ князѣ Литовски̂, уважаючи всю землю за свою выключну власно̂сть, роздавали єѣ леннымъ правомъ то бо̂льшими то меншими пайками меншимъ князямъ Литовскимъ и Рускимъ, а меншими пайками землянамъ, — потомкамъ князѣвскихъ дружинъ, або лицарямъ Литовскимъ и чужимъ, що були у нихъ на воєнно̂й службѣ. Наконецъ роздавали землю бо̂льшимъ громадамъ мѣскимъ и сельскимъ або й во̂льнымъ ро̂льникамъ по̂дъ одною незмѣнною вымогою воєннои службы, по̂сля великости одержанои пайки. Такъ самой менши̂ князѣ роздавали съ тыми самыми вымогами землю землянамъ и боярамъ. Такимъ чиномъ лицарскій станъ въ Великомъ князѣвствѣ Литовскомъ представлявъ цѣлу чергу леннико̂въ, що менше або бо̂льше були залежни̂ оденъ во̂дъ другого и стояли на ро̂жныхъ ступняхъ залежности до центральнои власти.

Но тая форма февдальна не була установлена мѣжь боярами а по̂ддаными. Коли бо высши̂ верствы, чи то правомъ свого роду, чи значенємъ, чи багацтвомъ, ро̂внялися трохи не зъ Великимъ княземъ, такъ зновъ низши̂ верствы боярски̂ незамѣтно зливалися зъ во̂льными ро̂льниками и мѣщанами. Во̂дносины Литовского воєнного стану до ро̂льничого були инши̂, якъ въ Польщѣ. Поддани̂ Великого князѣвства Литовского не були таки̂ пригноблени̂ всякими правными постановами, якъ въ Польщѣ.

Знаємо зъ исторіи, що за часо̂въ удѣльныхъ князѣвъ на Руси хлопы не були власностю пано̂въ вразъ зъ землею. Творили вони станъ во̂льныхъ хлѣборобо̂въ, а що найменше мали право во̂льного переходу зъ мѣсця на мѣсце, якъ се имъ було до вподобы. Такій ладъ задержався и за Татарщины.

Литовско-руска аристокрація сама не давно постала и не мала ще часу выробитися на окремый станъ. Єи во̂дносины до подданыхъ ажъ до часу выданя Литовского статуту (1530 р.) не були ще означени̂ правами и укладалися по̂дъ вплывомъ