Мѣжь тымъ, коли ширилася пропаганда шляхоцкои ро̂вности, высши̂ литовски̂ станы таки не хотѣли своихъ правъ во̂ддавати. Вони установили при боцѣ Литовскихъ Великихъ князѣвъ „Раду“, вымогли на Казимирѣ IV. обѣцянку, не допускати, щобъ землѣ Литовски̂ во̂дрывалися во̂дъ Литвы, и безъ згоды тои „Рады“ нѣчого важного не починати. Князѣ Острожски̂, Чорторыйски̂, Глиньски̂, Гаштольды, Радивилы, Ходкевичѣ були „Радою“ и безнастанно доглядають Великого Литовского князѣвства, допоминаючися для Литвы окремѣшнёго князя тодѣ, коли бъ князь Литовскій ставъ Польскимъ королемъ, домагаються яко заступники Литовскихъ земель, щобъ заказано оселюватися Полякамъ на земляхъ належныхъ до Литвы и при кождо̂й нагодѣ показують свою неохоту до уніи.
Такъ отже высши̂ станы Литовско-руского народу борються съ Польщею, но чи ранче, чи по̂знѣйше мусило се зако̂нчитися въ користь Польщи. Бо хочь черезъ шляхоцку ро̂вно̂сть те сторонництво тратило своє значенє, за те й выгрывало багато, И такъ зво̂льнялася во̂дъ леннои залежности во̂дъ Великого князя тай до̂ставала на власно̂сть простори̂ землѣ, що доси мала только на основѣ ленного права. Дальше зрѣкаючися права бути въ „Радѣ“ Великого князя, вона пріймала такій ладъ, що обмежувавъ дуже королѣвску власть и замѣсть голосу дорадчого въ „Радѣ“, мала теперь власть праводавчу. На останку легко можна було добачити, що шляхоцка ро̂вно̂сть буде для неи мертвою буквою, длятого що простори̂ землѣ и добра все дадуть перевагу магнатамъ надъ масою шляхты. Ро̂вно̂сть отже осталася и на дальше лише шумно голошенымъ пустымъ словомъ.
По̂сля Люблиньскои уніи не ослабъ зовсѣмъ вплывъ и значенє магнато̂въ. Противно Литовски̂ княжи̂ роды стають осередками а въ коло нихъ починаютъ громадитися навѣть значнѣйши̂ польски̂ роды. Ватаги ро̂вноправнои шляхты ставали за слугъ у богатыхъ пано̂въ, продаючи имъ свои голосы на соймикахъ и соймахъ, рубаючися за паньску справу и т. д.
Съ тыхъ причинъ малѣло сторонництво, вороже уніи. Въ 1569 р. скликано соймъ зъ заступнико̂въ обохъ народо̂въ. Однакъ нерадо йшли на сей соймъ заступники Великого князѣвства Литовского, причуваючи, що тамъ рѣшиться дѣло знѣвеченя ихъ політичнои и народнои окремѣшности.
