Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 32 —

за матѣрь, нѣ за дочку, повѣвъ сестрѣнку до вѣнця. Беата ѣздила до Кракова, до короля, шукати справедливости. Но Сангушко зъ жѣнкою утѣкъ до Чехъ и тамъ скрывався. Калішскій воєвода Мартинъ Зборовскій, бачивъ для себе корысть въ розрывѣ сего подружа, бо хотѣвъ сына свого Петра зъ нею оженити, напавъ въ Чехахъ на Сангушка и вбивъ.

Гальшка вдовою вертає на родину. Зновъ нови̂ женихи набѣгають. Найзнатнѣйши̂ руски̂ вельможѣ бажають, щобъ вона выбрала собѣ якого зъ родины Острожскихъ. Мати и дочка пристали и дали слово князеви Семенови Олельковичеви Слуцкому. Але польски̂ паны хотѣли єѣ высватати конче за Поляка. Польски̂ паны мали дро̂бни̂ добра въ прикладѣ до Литовско-рускихъ магнато̂въ и здавна старалися ро̂днитися зъ ними, щобъ заразомъ Литовско-руски̂ майна и землѣ на нихъ переходили, бо ти̂ землѣ були обширнѣйши̂, нѣжь цѣли̂ повѣты въ Польщѣ.

Беата хочь дала слово Семенови, спріяла Петрови Зборовскому, но оденъ зъ женихо̂въ, воєвода Брестско-Куявскій, Лука Гурка, що єму противилися и мати зъ дочкою и опѣкунъ, звернувся за помочію до короля. Зигмунтъ-Августъ скидає Константина Василя Острожского зъ опѣкуньства, змѣнює выимково постанову Литовского статута, по̂сля котрого жѣнки, що во̂ддавалися до Польщи, тратили право до спадщины, и приказавъ, мимо волѣ матери и дочки, звѣнчати Гальшку зъ Лукою Гуркою. Боючися насильства, держалася Беата зъ дочкою королевои Боны (матери королѣвскои), а по во̂дъѣздѣ єи до Неаполя удалилася до Львова и заперлася въ латиньски̂мъ домініканьско̂мъ монастырѣ, занявши єго своєю воєнною дружиною. Гурка зновъ жалується королеви а сей приказує Льво̂вскому старостѣ взяти Гальшку силомо̂ць зъ монастыря и во̂ддати Гурцѣ. Прійшло до справдешнёи облоги монастыря.

Мимо того всёго, князь Семенъ Слуцкій, перебравшись за старця, до̂стався до монастыря и звѣнчався зъ Гальшкою.

Староста перетявъ руры зъ водою и заволодѣвъ монастыремъ. Гальшку облягали на Высоко̂мъ замку, ажь поки не выйшло королѣвске рѣшенє во̂ддати єѣ Гурцѣ, що й силою староста выконавъ. Во̂дославъ єѣ Гурцѣ а сей єѣ послеливъ на своєму замкови въ Шамотулахъ. Гальшка позо̂стала вѣрною