вали до воєнного ремесла. Спершу були Козаки не бо̂льшь, якъ старостиньскою пограничною сторожею. Но выразъ „ходити въ Козаки“ показує, що було й окремѣшне во̂дъ пограничнои службы Козацке воєнне брацтво.
Козацка ватага звала свого ватажка гетьманомъ (гетьманити значило: проводити на во̂йнѣ) а збройну дружину Козаками. Такими гетьманами були: Предиславъ Лянцкороньскій, Дмитро Вишневецкій (Байда), Богданъ Ружиньскій и и.
Двохъ гетьмано̂въ ввело ладъ мѣжь Козацтвомъ, Остапъ Дашковичь, Канѣвскій и Черкаскій староста и Предиславъ Лянцкороньскій, Хмельницкій староста. Часто пограничный староста мався за удѣльного князя и кождый сусѣдный монарха старався зъ нимъ бути въ дружбѣ, бо мо̂гъ кождому шкодити. Въ во̂йнѣ Польщи зъ Москвою служивъ Дашковичь Москвѣ, но опо̂сля вернувши на Литву, до̂ставъ у зарядъ два значни̂ замки, Черкасы и Канѣвъ, и вони съ тои поры стають осередкомъ Козацтва. Въ 1533 р. уложивъ во̂нъ плянъ захисту Украины сталою сторожею поздовжь Днѣпровыхъ берего̂въ въ два тысячѣ Козако̂въ а вони мали бъ здержувати Татарву, що бъ не переходила на правый берегъ Днѣпровый. Сей плянъ подавъ Дашковичь на Пётрковско̂мъ соймѣ (р. 1533.), но єго не приняли. Очевидно Запорожскои Сѣчи ще тодѣ не було.
Дмитро Вишневецкій ишовъ слѣдомъ за Дашковичемъ. Причинився во̂нъ значно до розвитку Козацтва, пріймаючи всѣхъ охочихъ и коли король во̂дмовлявъ єму въ яко̂мъ бажаню, грозивъ перейти на службу до Турецкого султана. Управляючи Черкасами и Каневомъ, построивъ на Днѣпрово̂мъ островѣ Хортицѣ крѣпость и такъ якъ Дашковичь воювавъ Турко̂въ та Татаръ. Въ сѣчню 1557 р. Татарскій ханъ облягъ Хортицю, де Вишневецкій довго во̂дбивався во̂дъ напасти, поки на останку голодъ не приневоливъ єго во̂дплысти до Черкасъ и перейти на сторону Москвы, що єму дарувала Бѣлѣвъ съ приналежными селами. Въ осени 1561 р. вернувъ Вишневецкій съ Козаками зновъ на Днѣпро, одержавъ во̂дъ Зигмунта-Августа такъ зване охоронне письмо и прибувъ до Кракова. Опо̂сля силкувався завоювати для себе Молдавію, но поконаный Турками згинувъ въ Царгородѣ, силуваный до турецкои вѣры, лаючи Магометови и єго вѣрѣ.
