тыхъ и нежонатыхъ, але одни̂ зъ другими були все тѣсно звязани̂. Запорожске во̂йско заєдно доповнялося особливо втѣкачами, рускими хлопами, бо паны не годни̂ були за ними гнати по дикихъ поляхъ та степахъ и по комышахъ. Що такій бувъ початокъ Запорожскои громады, доказомъ сего, руска вѣра и руска мова. Таке було низове во̂йско Запорожске.
Найбо̂льше причинилося до розвитку Козацтва сусѣдство Татаръ на границѣ Украины, бо вони не займаючися нѣ ремесломъ, нѣ купецтвомъ, нѣ промысломъ, мусили вдоволятися Крымскими скупыми пасовисками. Годѣ було имъ выжити безъ добычи и се головна причина татарскихъ нападо̂въ.
Князь Криштофъ Збаражскій, що бувъ польскимъ посломъ въ Царгородѣ въ 1623 р., пише въ своѣмъ справозданю: „Сама нужда приневолює Татаръ до нападо̂въ. Вони съ того мають свою велику выгоду, бо инакше погинули бъ зъ голоду. Майже всёго потребують, навѣть жѣнокъ и свою челядь що лѣпшу беруть во̂дъ насъ. Земля татарска бѣдна и товаромъ и коньми. Съ Польщи се все добуваютъ“. Отже Татаре забирали товаръ, грабили всё безъ выбору, а особливо лакомилися на „ясыръ“, воєнныхъ бранцѣвъ (нево̂льнико̂въ). Ихъ продавали на Сходъ, що потребувавъ робочихъ рукъ (нево̂льнико̂въ). Найрадше хапали дѣтей а по̂знѣйше выховувано ихъ по̂дь назвою „султаньскихъ дѣтей“ на яничаро̂въ тай до иншои прислуги. Такимъ робомъ христіяне по̂дпомагали магометаньство и зъ во̂дси ти̂ сумни̂ наши̂ народни̂ пѣснѣ, що выспѣвуютъ розлуку чоловѣка зъ жѣнкою, брата зъ сестрою, дѣтей зъ батькомъ и матѣрю.
У султана Солімана I. було девять великихъ везіро̂въ (заступнико̂въ султана) а всѣ були „султаньскими дѣтьми“. Турція мовь опиръ, ссала свѣжу кровь христіяньскихъ народо̂въ, а особливо зъ Русино̂въ, що належали до Польщи. Тому то нѣхто не силувався такъ щиро, зломити турецку силу, якъ Украиньско-рускій наро̂дъ.
Залюдненє украиньскихъ степо̂въ и розвитокъ Козацтва доконувався, можна сказати, проти волѣ польского уряду. Сей не мо̂гъ попирати Козацтва, що заєдно зростало втѣкачами съ королѣвскихъ и паньскихъ (шляхоцкихъ) до̂бръ. Козацтво розвиваючися силою опозиціи Украиньско-руского народу проти Татарвы, заховало головну свою признаку: руску вѣру, руску мову и лицарски̂ звычаѣ, но зновъ зъ другого боку присвоило
