Зимою 1595–1596 р. лучиться Наливайко съ козацкимъ гетьманомъ Лободою и повстанє стало гро̂знымъ. Король посылає проти Козако̂въ коронного гетьмана Жолкѣвского и завзята война тягнеться до ко̂нця мая 1596 р. Обомъ сторонамъ ходило о житє або смерть, ходило о те, чи має на Украинѣ-Руси бути польске чи руске право. Притиснени̂ польскими во̂йсками Козаки, переправилися на лѣвый Днѣпровый берегъ. Обложено ихъ по̂дъ Лубнями. Тутъ настали мѣжь Козаками суперечки. Зразу скинувъ Наливайко Лободу зъ гетьманства и вбивъ єго, ставши самъ гетьманомъ. Але й єго скинули Козаки и выдали Полякамъ, що єго въ Варшавѣ смертю покарали.
Якась недоля висѣла надъ Польщею. Ледви вбили одного Наливайка, а вже являється другій. У воро̂тъ нового замку въ Жолквѣ появився Михайло Хмельницкій, Богдано̂въ батько, называючи себе банітомъ (се бъ то на выгнанє съ краю засудженымъ чоловѣкомъ) и се выстарчало, що бъ єго впустили въ замокъ. Недостатокъ людей на пограничу, не позвалявъ дуже остро допытувати, що се за оденъ и зъ во̂дки. По̂сля шлюбу дочки Жолкѣвского зъ богатымъ паномъ Даниловичемъ придѣлено Хмельницкого до дружины, що молоду во̂дпроваджувала до хаты єѣ чоловѣка.
Цѣла Корсунщина и Чигиринщина належала до Даниловича и во̂нъ во̂ддавъ зарядъ сеи величезнои маєтности Хмельницкому. За дозволомъ свого пана заложивъ Хмельницкій своє власне господарство въ лѣсисто̂й мѣсцевости въ Суботовѣ, на лѣво̂мъ березѣ рѣчки Тясмина. Мѣсце було небезпечне. Ще не давно надъ Тясминомъ кочували Татаре, бай теперь були вони лѣвобо̂чь Днѣпра. Такъ повставъ Субото̂въ, що ставъ остатною вже причиною загальнои домашнёи во̂йны.
Суперечки съ Козаками за власно̂сть землѣ велися правда во̂дъ давна. Шляхта намагалася захопити козацки̂ землѣ и дѣйсно заволодѣти ними а украиньско-рускихъ мешканцѣвъ обернути въ по̂дданыхъ, що однако не легко ѣй вдавалося. Однакъ безнастанни̂ шляхоцки̂ намаганя розповсюдити польске право було головнымъ поводомъ ненависти мѣжь Козаками а шляхтою и перейшло скоро въ завзяту боротьбу. Козаки бачили добре ти̂ порядки, во̂дъ якихъ ихъ батьки втѣкали зъ осередка шляхетчины, йшли слѣдъ въ слѣдъ за ними на Украину, зъ
