Стративши Наливайка, выдають Поляки гро̂зьну постанову проти Козако̂въ. Всѣхъ Низовцѣвъ узнають ворогами во̂тчины, а польске „кварцяне“ во̂йско (удержуване съ четвертины (кварты) королѣвщинъ) має ихъ нищити. Пово̂дбирано Козакамъ давни̂ права, землю а навѣть дарованый Баторіємъ Трехтимиро̂въ.
Однакъ усѣ таки̂ постановы лише го̂рше дражнили Козако̂въ. Дурнѣсѣнько поручувано панамъ и дозорцямъ ловити „гільтаѣвъ“ и на мѣсце во̂дставляти, де можна бъ ихъ карати смертю безъ нѣякого слѣдства, безъ суду. Поки само Запороже не було въ паньскихъ рукахъ, годѣ було й думати про здавленє Козацтва. Навѣть сами̂ паны причинялися до зросту Козацтва, завзываючи охочихъ на Украину на слободу, и пріймаючи кождого, навѣть розбо̂йника. И сами̂ польски̂ паны жили мѣжь собою въ незгодѣ. Трохи не що дня нападавъ одинъ на другого. Тому то й кождый зъ нихъ потребувавъ Козако̂въ такъ до нападу якъ и обороны. Та й ти̂ сами̂ Козаки були все готови̂, при першо̂й лѣпшо̂й нагодѣ або невдоволеню, поступати зъ своими панами зо̂всѣмъ такъ само, якъ поступали паны зъ своими сусѣдами.
Козацка во̂двага зросла такъ дуже, що рѣдко лучався такій ро̂къ, що бъ не було походу. Такъ въ 1601 р. жалувався Крымскій ханъ черезъ свого посла Ахмета Калгу за Запорожскій нападъ на Крымъ, а вже въ 1602 р. жалуються Турки, що Козаки зновъ ходили на Чорне море и мали розправу съ Турками коло города Киліи, розбили во̂ддѣлъ Гассана-Аги и захопили на морѣ турецкій корабель, що плывъ съ Кафы и т. д. Якъ же жь во̂дповѣдали на те Поляки? Во̂дповѣли, що Козаки, се не по̂ддани̂ польскои короны а король про те за самово̂льныхъ людей, що повтѣкали въ степы, не може во̂дповѣдати, то жь нехай ихъ Татаре выгублюютъ.
Всѣ ти̂ высше выказани̂ обставины и жалѣ выкликували гро̂мки̂ й остри̂ постановы зъ стороны польского сойму въ 1607 р. Таку самѣсѣньку соймову конституцію повторено и въ 1609 р., що Козаки по̂ддаються по̂дъ паньску и старостиньску власть, що паны и старосты мають право карати ихъ смертю, а лише шляхтичь може бути выбраный старшимъ Запорожского во̂йска. Та необавки задля того, що въ Москвѣ наставъ часъ самозванцѣвъ и во̂йны мѣжь Зигмунтомъ III. а Москвою 1609 р.,
