Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 78 —

маємо нѣчого, про що просили. Теперь, коли шляхтичь старои грецкои вѣры просить о урядъ, то єго пытають, чи во̂нъ уніятъ, чи нѣ. Русинови грецкои вѣры годѣ одержати що небудь. Наши̂ во̂дступники по багато мѣстахъ пово̂дбирали во̂дъ насъ церкви а други̂ запечатували. Нашимъ духовнымъ не дозваляють нѣ хрестити, нѣ ховати явно. Все те має во̂дбуватися тихцемъ, по̂ночи, бо спо̂йманыхъ на то̂мъ мѣщанъ строго карають а духовныхъ арештуютъ або й зъ мѣста выганяютъ“. Такихъ рѣчей можна бъ багато навести. Пригадаємо лише жалобу рускои шляхты до сойму 1622. р., де выказавши кривды, кажеться: „Хиба жь зъ однымъ чоловѣкомъ маєте дѣло, хиба жь зъ однымъ мѣстомъ або повѣтомъ? Правда, лише зъ однымъ рускимъ народомъ. Але жь Русинъ такъ привязаный до своєи вѣры, що скорше готовъ згинути, нѣжь допустити, щобъ наши̂ во̂дступники вырвали зъ серця нашого дану намъ самымъ Господомъ вѣру“.

Всѣ ти̂ заходы, просьбы и жалѣ не мали жадныхъ наслѣдко̂въ. И король и польски̂ соймы або зовсѣмъ не звертали на Се уваги, або во̂дкладали ихъ до будущого сойму, або голосили письмомъ свободу вѣры а въ дѣйсности ничого̂сѣнько не зробили, що бъ єѣ оборонити. Въ прочо̂мъ Зигмунтъ III. зо̂всѣмъ во̂дданый Єзуитамъ, знавъ якъ обходити соймови̂ постановы и релігійну нетерпимо̂сть по̂дпирати. И такъ Берестейскихъ мѣщанъ за те, що заховали таки свою давну вѣру, выклявъ Потѣй а король вынявъ ихъ съ по̂дъ опѣки права, оголосивъ „банітами“ и за длятого ихъ товары опечатано.

Бо̂льшь во̂дъ иншихъ во̂дзначався релігійною нетерпимостю Полоцкій архієпископъ Іосафатъ Кунцевичь. Всѣ жалобы на угнѣтъ, всѣ несправедливи̂ позвы, всю самоволю, всю грабѣжь, запиранє, запечатуванє, обсмѣшуванє и зневагу православныхъ церковь, всю заборону богослуженя и св. Даро̂въ Украиньско-рускому народови, — все то до крыхты потвердивъ католикъ, Полякъ, урядова особа, Литовскій канцлеръ, князь Левъ Сапѣга, въ письмѣ до сего самого Іосафата Кунцевича.

Дальше можна замѣтити, що свѣтлѣйши̂ католики почали на останку по̂знавати, що лучити силою значить: роздирати, а въ тодѣшнихъ письмахъ, яки̂ до насъ до̂йшли, лучаються слова: „Воздухъ задыхає кровію и пожаромъ“. Ясно выпророчивъ канцлєръ Сапѣга сумни̂ наслѣдки релігійнои загорѣлости