сольство до коронного гетьмана, вымагаючи, що бъ польски̂ войска не розкладалися дальше на Схо̂дъ нѣ жь до Бѣлои церкви и що бъ перемѣнити Кураковску угоду.
Мѣжь тымъ лякъ Украинцѣвъ-Русино̂въ передъ Поляками потвердивъ своими поступками коронный стражникъ Самуилъ Лящь. Першого дня великодныхъ святъ 1630 р. вырѣзавъ во̂нъ въ пень цѣлый наро̂дъ въ мѣсточку Лысянцѣ, не перебираючи нѣ жѣнокъ, нѣ дѣтей, нѣ старыхъ. Наро̂дъ ховався въ церквѣ, але польске во̂йско и тутъ всѣхъ выгубило. Другій єго во̂ддѣлъ вырѣзавъ всѣхъ мешканцѣвъ мѣсточка Дымера. По дорозѣ хапало польске войско Русино̂въ и мучило. Чи жь диво, що наро̂дъ горнувся до Тараса и дуже скоро зо̂бралось ко̂лька десятко̂въ тысячь душь, але вони не були нѣ вывчени̂, нѣ узброєни̂.
Мы вже бачили причины, що побо̂льшали ско̂лько̂сть Козако̂въ. Теперь до давного засобу прійшовъ ще одинъ. Примусъ украиньско-рускихъ мѣщанъ до уніи, усуванє ихъ во̂дъ магістратскихъ мѣсць, кары за во̂дпечатуванє рускихъ церковь и супротивленє при грабленю рускихъ церковныхъ маєтностей и т. д., — все те збо̂льшувало ско̂лько̂сть утѣкачѣвъ.
Въ Переяславѣ зо̂йшлися (1630 р.) всѣ козацки̂ силы, туды поспѣшивъ и Конецьпольскій. Ко̂нецъ сеи во̂йны описують всѣляко. Однакъ свѣдоцтва и Поляко̂въ и Русино̂въ сходяться въ то̂мъ, що у Конецьпольского впало по̂дъ Переялавомъ бо̂льше польского войска, нѣ жь за цѣлу трилѣтну шведску войну. На останку попався Тарасъ въ польски̂ руки и наложивъ головою.
Зигмунтъ III. тѣшився гадкою, що єму вдалося на останку навернути Украинцѣвъ-Русино̂въ на унію и латиньство, однакъ заслѣпленый не бачивъ, що на завсѣгди розъєднавъ своихъ по̂дданыхъ, защѣпивши въ нихъ обопо̂льну ненависть що до вѣры, що ославивъ Польщу понижуючи просвѣту и выкопавъ могилу для Польщи, що бувъ єи королемъ. Сей то внутрѣшній польскій розладъ за Зигмунта III. по першій разъ породивъ гадку роздѣлу Польщи. Молдавскій господарь Михайло за Австрійскою и Турецкою по̂дмовою задумувавъ роздѣлити Польщу, основуючися на ненависти Русино̂въ до Поляко̂въ и до Берестейскои уніи. Але король не звертавъ уваги на внутрѣшній розладъ въ Польщѣ, во̂нъ не мавъ часу на те, во̂нъ пильнувавъ дисіденто̂въ. Коли признати, що упадокъ Польщи почи-
