Страшна борба дуже ослабила польске війско. Найстарші жовніри казали, що не траплялося ім на віку ще так довго у такім пеклі стояти и кругом себе стільки трупа бачити. Коли другого дня виіхав Потоцкий покоси своі оглядати, то з слів ёго, на одному місцю, де табір свій козаки боронили, налічено 3.000 мерців.
Побіда була славна але не закінчена. Отамани повстаня були на свободі, а завзята битва, що майже десять годинь тривала и відвага з якою гинули козаки навіть після бігства старшин, показувала ясно, як високо ненависть до польскоі республіки виросла. Полягло заклятих ворогів шляхетского панованя кілька тисяч, ще не мало й поляже, але-ж не зможе шляхта на Руси усіх своіх ненависників вигубити. Та іі політика и не думала хоть як-небудь с тим множеством измучених тяжкою працею и прибитих нуждою робітників погодитись. Вона щастє простого люду своіми шляхетскими правами затоптала и в хлопах тільки ворогів своіх бачила. Не прямувала вона, аби чесним робом с ними погодитися, а хтіла іх задавити й на іх трупі збудувати своє щастє шляхетске. Але в поляглих під Кумейками хлопів лишилися діти. Смерть батьків, недоля матерей, кари и утиски, що за невдачею козаків мали роспочатись, виплекають в них ненависть до шляхетского панованя аж до фанатизму, котрий заглушить страх перед муками и смертью. Десять років мине и нові Павлюки круги себе зберуть виписчиків нових, голоту нову, у котроі и тратити нічого, крім своєі безщасноі жизни. Зберуть и кинуться дуще як перше руйнувати усе, що збудовано шляхтою. Але такі думки и не заходили у голову шляхті упоєній побідою під Кумейками.
А тим часом в саму найтящу хвилю битви, коли козаків с табора до табора гнали а отаманє іхне, Павлюк и Скидан, вдарилося на втеки, недобитки обрали собі нового ватажка, чоловіка одважнёго, завзятого, що й між остатками недобитків зміг єще порядок удержати. То був Дмитро Гуня. Як того нещасливого дня, так и у кервавій війні слідуючого року він більше як усі ёго товариші зъумів козацкому оружъю такоі слави додати, що й вороги нашого народа мусіли іі подивляти. То він упорядковав послідний табір після розгрому козацкого під Кумейками; він перехитрив війсковий досвід Потоцкого и з двома гарматами проміж польским війском прокрався; він зъумів врешті
