инше трапилося, пасічник рятував свої бджоли. А річ проста — випиляти борть і маємо грубу колоду з бортю. Там де повалено дерево з бортю пасічник не міг не зауважити, що бджоли кружляли вгорі й щоб їх зібрати то треба було мостити їх гніздо на сусідньому дереві.
Доводилося грубу колоду з бортю зменшувати, щоб вона була легшою, а чи мостити на взірець її з луб'я вже далеко меншою й легшою.
Спершу бортові вулики були розкидані по лісах, а там де ліс зрубався, вони стояли по пнях. В давнину такі місця й звалися „пасіки“. Колоди з бортями (бортові вулики) ще краще оброблюються, бо з'являється потреба переховувати їх на зиму, потім вивозити на тіж „пасіки“ чи в поле. Господарство коло оселі, посування людности в лісо-степову й степову частини України удосконалювали вулик. З'являються солом'яні вулики, плетені з лози. Мандрівне пасічництво дає свій утвір — довбанку.
Поява вуликів має велике значіння, бо вони дали змогу більше розводити бджоляних родин, краще використовувати медодайні рослини, а коли на Вкраїні „звір виплошав“ і продукти ловецтва переважно йшли з Московії, пасічництво подавало ще велику підтримку господарству України. З XI століття вже згадується за пасіки. Так, із хроніки чужоземця Галла, довідуємося: „Я бачив у цій землі надзвичайно багато бджіл, пасік на степах і бортей у лісах“. Початок пасічного господарства можна віднести до X століття. Слов'яне знають слово бджола, матка й трут (старослов'янське слово бъчела, бьчела від слова бък — гудіти). Знають про роїв, як вибірати мед і відокремлювати віск. Вулик був першим кроком до пасічницького знання. Коли при бортництві людина дбала лише за помешкання для бджіл, допомагала природі, то при пасічному господарстві почала вчитися, як плекати бджоли.
Із історії Переяславської землі з давніх часів до половини XIII століття в Ляскоронського довідуємося:
„Що в Переяславській землі так само, як і в инших землях, у звязку з лісним багацтвом, давно вже існувало пасічництво. Через те, що місцевість була не однакова, й пасічництво було бортне й пасічне. Остання система мабуть була більш поширена, бо вона практикувалась у цьому краї й пізніше, в XVI ст., що видно з документів. Бортний промисел міг процвітати тільки в більш лісових місцях. (Село Бортничи на лівому боці Дніпра, безумовно має звідціль свій корінь). Пасічництво приносило великий прибуток населенню, що платило дань медом.
З XIV століття на Вкраїні вже скрізь були пасіки й пасічне господарство вичавлювало бортництво.
