Перейти до вмісту

Сторінка:Косинка Г. Вибрані оповідання (1928).djvu/153

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

оні на наших шкурах создают красноє, огненноє кольцо, но оні глибоко ошибаються, уже в могилу пошли ті, хто подривал знутрі совєтскую власть…

Я сам, как ізвєсно, половецький куркуль, но за правду всігда умру, і больно смотрить на сельськую інтелігенцію, которая не може принімать участія по збору продналога.

— Напримєр: що такоє — релігія? — Самообман! Нєт, ти докажи дядьку, що єто дєйствительно самообман, і не нужно нікакіх ікон — ето картинка, а не бог… Помєщики і капитал строїлі не школи, а марнопольку, спрашується для чого ето?

— Затемнять народ, жаждущий знанія і свєта; буржуї сознавали, що когда настанєт соціалізм совєтской власті — оні погибнуть, і вони погибли, но йде жестокая борьба, рєками проливається кров, і експлоататори народной крові — бандити, напримєр, поймали курінного 3 куріня, которий перейшов, как і я, чесно, — і повісили на стовпі разом із собакою, а хто-ж, сознательний, не согласиться, що ето звєрство? І когда йдьоть борьба не на жизнь, а на смерть, тогда нужно акуратно здать продналог: не думайте, що я не сознаю, какая ето трудность; да, наш дядько покіль не загремить, не перехриститься, но время не жде, дорога тепер плоха, значить, підвозить треба скоріше…

— Раз ти здав продналог, тогда не будеш на-