Ця сторінка вичитана
посередині — заточується од натовпу бабів, дітвори — зелена, великодна ряса отця Василя.
Він розцвітається серед диму, як будяк, і бігають гадючі, маленькі очі од ярого воску до клаптів полотна, цукру…
— Христос воскресе! На всі чотири кінці світу!
— Смертію смерть поправ, — підхоплює басом Коваль, за ним гуде Хомишин син, Хомиха розстібнула свиту — жарко, парить, але всі стоять, мов кам'яні, і побожно співають „Христос воскресе“…
Ставники горять коло криниці, у рушники прибрана на цямринах стоїть Варвара — гойдається серед натовпу зелена ряса, схожа здалеку на синій будяк, і соромом горять тоді берези: немає де сховатись, присісти — стоять розперезані, а сонце січе над ними і кадильний дим, і червоний оксамит…
