стрі, насмішкуваті і єхидно затанцювали на гудзиках офіцерської сорочки.
— Хай тільки заночує… За панську землю, каже, душі повиймаю і розвішаю по тинах — ич, куди гне!.. Розвішаєш, підожди трохи!
Дядько потяг батогом коней, офіцер легко вдарився ліктем об лушню і ще раз люто зміряв його кумедну постать:
— Рабська постать…
Він задоволено скривив рота. Стояли убогі, обставлені гречаними снопами, як овечки, селянські хатки, клиночками підбігали до них жита, i — все злякано розступалось у грязі перед штабс-капітаном.
…Попівська донька — масло-дівчинка — свіженька, молода, а то — продажне м'ясо… Шато-грязь. Що мені потрібно серед цієї сволоти?
Горват-Божечко плюнув думкою на дядька.
…Перше. Погасить кров'ю повстання рабів, повісить, як каже генерал Драгоміров, хамську революцію на перехресному шляху, і…
…Я повітовий військовий начальник… Ні, — це піхота полізе, — просто — штабний офіцер контррозвідки, а? А Шурка…
Він засміявся:
…Ідіот, завтра треба зробити мобілізацію старих салдатів, прийде отряд полковника Волчанського, а я — сантиментальності… Шурка!
