Ця сторінка вичитана
Я захолонув од такої зустрічі.
Так, не для слави польського офіцера хай будуть ці рядки! Але іх родила та велика й справедлива у віках ненависть мого народу, що коли він, майнувши чорно-малиновими краями плаща, витяг нагайку та вдарив, різнувши кривавою смугою моє лице, я хотів був у ту хвилину лише запам'ятати риси цього звіра.
— Do stokroç!.. — вигукнув він кінець лайки російською мовою, запитавши знову польською: — Ти ховаєшся? Польща боронить тебе від більшовиків, а ти не хочеш їй служити, хаме!
Його кінь хрипів під удилами над моєю головою, а пан-офіцер, не почувши крику та благання, запитав у своїх салдатів:
— Co to jest? Хлоп німий, як скотина!
— 16 —
