Ця сторінка вичитана
із кешені впала додолу лише квитанційна нотатка «о приемке продразверстки», яку я нахилився підняти та сховати знову, але сержантові не сподобався мій рух, він злісно гукнув: — Не руш!
— Квитанція за продрозверстку, — пояснив я, не підіймаючи папірця.
— Розстебни сорочку, — спокійно сказав до мене сержант, оглядаючись злодійкувато на всі боки та підганяючи словами: — скоріше, скоріше!..
У мене на грудях, на синьому шнурку, висів маленький позолочений хрестик — подарунок матері, коли виряджала мене колись до війська.
— Здійми, — якось тихо прошепотів він і, коли я передав цю здобич, він уважно додивлявся до проби, а потім махнув чогось рукою, — мовляв,
— 22 —
