Ця сторінка вичитана
гоноровито осмикуючись, коли ми під'їздили до штабу.
* * *
Дощ перестав: вітер гнав на захід патлаті хмари, а над лісом вималював широку синю смугу, як Дніпро коло Зеленогаївки, та вмочив туди старі дуби ще прадідівського бору — таке було суворе й грізне небо.
На нашому, польському, боці хмари вгорі пливуть до тієї смуги чорними кораблями — ще хвилина й синя смуга, що нагадує Дніпро, не вмістить цього небесного флоту; а за селом, де штаб, з гарячкою та безпорадністю одступає до бору польська apмія.
Валка селянських підвід грузить під лайку сержантів набої: коні місять
— 25 —
