Ця сторінка вичитана
зався мені голос графа; тоді виступив серед німого мовчання салатів, що стояли оточені озброєними сержантами, один — так, я не забуду цієї хвилини, — так само, як і його слова:
— Я вмру, — сказав він, — мені тепер однаково, чи розстріляють більшовики, чи свої, але з фронту, хай знає це пан полковник, втекли, не знаю, сержанти…
— Зрадник! Розстріляти його! — загукали сержанти, але зустріли в очах салдатів таку люту ненависть, що ніхто більше не промовив і слова.
Салдат:
— На фронті немає людей, нас залишили, прошу пана, без жодного зв'язку, більшовики наступають колонами, вистрілюючи нас, як дике м'ясо… Ми мали сотню, а лишилося…
— 29 —
