Ця сторінка вичитана
вербами стоїть недобита сотня салдатів: «зрадники, що покинули праве крило» — пояснює, лаючись, сержант; а «зрадники» стоять під вербами, слідкуючи очима, як поспішно тікають сержанти з офіцерами, і рішуче одмовляються йти вдруге на фронт.
— Повстання? Більшовики?! — долітають до мене окремі слова запіненого офіцера, але цю ж хвилину салдатів оточують штабні сержанти, а під верби, де ми стоїмо (я вже навантажив кулеметні стрічки з французькими написами), здержуючи коня, летів мій хрещений батько сьогодні — граф Яромірський.
— Пане графе, пане графе! — загукали з усіх боків, підбігаючи до змиленого коня графа.
— Co to jest?! — якось верескливо врі-
— 28 —
