Ця сторінка вичитана
гами, по той бік Дніпра, ясно горять ліси; з фронту летять замилені коні, офіцерам передають коротку, тривожну, мов журавлине «кру» перед бурею, звістку:
— Має наступати Котовський…
— Котовський… — повторює чомусь мій салдат це ім'я.
Ми зупиняємося; сотню розбивають на відділи, з п'яти-десяти душ та ведуть у долини, де сторожко долітає глухий наказ, а моя стійка з набоями — це місце польового штабу, шумлять телефони, хтось нервово повідомляє, що на праве крило густо наступає піхота, в резерві — кавалерія…
Піхоті дають наказа приготуватись до зустрічі.
— Така погана позиція, — з тихим незадоволенням кидає на землю хтось
— 36 —
