Ця сторінка вичитана
Я на хвилину закам'янів: кавалерист надвоє розколов голову якогось сержанта, його кінь крутнувся на окопі, мов дзига — він спіткнувся на німий кулемет, де сидів салдат, що вигукнув божевільно перед боєм слово «смерть», та:
— Я — бідний! Не рубай… — підняв він праву руку над головою.
— Не пан?! — Кавалерист дзвінко вилаявся, але закривавлена смужка сталі в його руці вдарила з розмаху кулеметну цівку, а польський салдат удруге вигукнув з жахом:
— Я — бідний!
— Трудно, братан, руку сдержать, — якось не по-військовому сказав кавалерист, хитнувшись на сідлі, і впав навзнак на землю.
З долини, займаючи праве крило
— 43 —
