Ця сторінка вичитана
польської армії, пішли в атаку гайдамацькі курені; польська піхота збігала в долину, мов каламутна вода…
Так, більшовицькі полки робили останній наступ, і тачанки з кулеметами вже забігали, скригаючи немазаними колесами, в саме серце польської армії — зону польового штабу.
— Ні, не привезу я лікаря до матері… Смерть, — кажу я вголос ці слова, а Зеленогаївська лікарня горить у цей час так тихо та ясно.
То польська армія, залишаючи села, палить, щоб ворог не скористався, природню позицію!
Залізний дах лікарні огненно піднявся над осокорами, а далі все заглушив гук гармат та крики поранених. Я, забутий у бойовій гарячці штабними сержантами, стою коло коня
— 44 —
