Ця сторінка вичитана
— Я то й, тільки кажу… для примєра…
Старчиха його не слухала; скалячи зуби, вона підійшла до старої, підсліпуватої бабусі, що моргала од сонця і тоненько тягла в ніс вічне: „дайте старій та немощній“…
Сонце кинуло ласкавий промінь на браму, освітило-приголубило нужденних та злих старців і сховалось за банями Софійського собору.
І знов заискрились тротуари, сонливо-змучені обличчя городян і — сонце, сонце…
