Цю сторінку схвалено
ТЕМНА НІЧ.
Смеркало. Кущами Щербачкової ліщини, обережно розмовляючи, крались сіро-чорною смугою постаті озброєних людей.
— Ой, які нетри!
— Так ти, Савко, оце аж сюди комунара привів?
Мовчки, рішуче йдуть; хтось ядовито посміхнувся, вилаявся на ліщинину, що шльогнула його по обличчі, поправив на плечі рушницю і ритмично ступав у такт за своїми товаришами.
— А він, кажеш, сидить і жде… Паски?
Мовчать.
Під ногами шелестить листя, хрускає ломіччя…
— Партійний?..
А якийсь злий голос:
— Побачиш… Ой, щирий, як коняка: карточка партійна ще з 12-го року…
Сміх.
Підходять до садка, що розкинувся он на горбах, вище калини, і манячить назустріч своїм зелено-сизим листом.
— Цс-сс, тихо, хлопці… Треба пропуск, а то кривий чорт угатить.
