Ну, читай далі… Божок читав:
„Пред'явник цього т. Рубель, член Української Комуністичної Партії, дійсно командірується для організації комнезамів в район Черкаського повіту“…
— От і добре, товаришок!
— Ми люде свої, а тобі, як родичу, десять шомполів — „за усердіе“, харашо?
На Рубля дивилось сорок очей — гострих, їдких, як прорізаних осокою, насмішкувата посмішка грала на обличчі кожного повстанця.
— Не ожидав, браток?
— Ха-ха-ха!..
Рубель безпорадно оглядав загорілі обличчя повстанців: всі вони були такі спокійні, рішучі, особливо тут, у житах, куди його привели з села, здавались, як якісь давні-давні знайомі і…
У паркомі ще казав Горобець: „обережно, товаришу, обережно“… А тепер — пропав… пропав…
Думка Рубля, чогось дивно для його самого спинилась на Горобцеві — шугнула до його товариської поради і — в голові серед
