Ця сторінка вичитана
закрила пазуху і гордо кинула чорну, блискучу косу на подушку: круторогий ще раз заскалив до зорі зуби і мов огненна птиця ночи шугнув у жовті хмари неба…
Товариш скінчив…
— Страждання, правда? — Ні, це тільки — місяшний сміх, а може…
Я мовчки запропонував Чубрієнкові закурить, він плямкнув тричі над економним моргунцем — погасив його, а думку скінчив, коли жевріла папіроса:
— А може… це була любов… Не знаю…
