— Цур вам! — скрикнув з болю Марко і відсунув ся осторонь у траву.
— Марку! Марочку! — несе ся протяжно з другого боку. Хлопець, а боягуз! Сором! Мамин син! Сховай ся за мамин фартушок! До баби на печ! — чути пискливі голоси товаришів.
— Вертаймо! — закомендеровав Стефан — і знов заплескали жовті филї, заревіли довкола трех їздцїв. Стефан пускає ся гриви і скаче у воду. Гу! як зимно!
— Ти що робиш? — кличуть другі.
— Купаю ся — відказує Стефан, а спохвативши хвіст коня, починає всїлякі штуки. Хлопцї і собі злазять в ріку і вже побіч коний допливають до берега…
— Спробуймо ще раз такого гуляня! — заохочує Стефан товаришів.
— Не все вдає ся штука — каже Марко, підводячи ся з землї. Гляньте, які стали конї! Ще заслабне худобина.
— Мовчи, боягузе! — зверещав Стефан — такому героєви, як я, нїчого не страшно — а ти сховай ся за корч і стій, коли боїш ся дивити у филюючу воду. І знов, як стій, бухнув у струю, прямкуючи до противного берега. За ним почвалали два другі, щоб і їх не названо боягузами. Сим разом плили, вчіпивши ся за кіньскі хвости.
— Спробуймо плисти нурком попід спід — каже Стефан — і щезає у зеркалї води.
— Гей! уступай! — почув ся голос зі сплавів, що де не взяли ся на скрутї ріки. Петро і Андрій мерщій вихопили ся на конї і завернули. Стефан піднїс голову спід води і витяг руку, щоб
