Перейти до вмісту

Сторінка:Котляревський І. Наталка-Полтавка. Москаль-Чарівник (1937).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Солдат (сміється). Что вам до того? Вы ничего не увидите и не услышите, что б могло б вас перепугать или повредить.

Михайло. А що, жінко? Я не боюсь нічого. (Підморгує, що не вірить солдатові).

Тетяна. Та й про мене. Вже коли його (показує на солдата) не боюсь, то друге мені байдуже.

Солдат. Хорошо! (Прибирає поважного погляду). Сказывай, хозяин, как тебя зовут?

Михайло (неспокійно). Мене?.. Мене зовуть — Михайло Чупрун.

Солдат (до жінки). А тебя?

Тетяна. Адже ти чув? Тетяна Чупруниха.

Солдат (виймає шомпола, махає над головою й робить усякі знаки в повітрі). Теперь слушайте! (Співає).

 Ну, знай, Чупрун,
 Что я — колдун,
 Ворочаю чертями
 И самим сатаною
 Командую, дружок!
 Он служит предо мною,
 Как маленький щенок.
Что прикажу, все здесь родится:
И пить, и есть, и веселиться
 Мы примемся сейчас!
 Зажмурьте правый глаз,
 Скажите громко: шнапс!

Михайло і Тетяна (разом). Шнапс![1]

Солдат. Только и надо. Поди ж ты, хозяйка, в тот угол, там найдешь бутылку с славной запеканкой. Бери ее смело, принеси и поставь на стол, а после подай чарочку. Тут то мы себя и покажем.

 
  1. Шнапс — горілка.