Тетяна. Я боюся і з місця поступиться!
Михайло. Чого ж бояться, божевільна! Адже ми тут в хаті.
Солдат. Поди, хозяюшка, не бось, поди!
Тетяна (йде боязко до показаного місця, знаходить свою горілку і скрикує, буцім злякавшись). Ох!
Михайло. Чого ти? Що там таке?
Тетяна. Ох, чоловіче! Далебі, пляшечка з горілкою!.. Це справді, чи не той, що — не при хаті згадуючи?..
Солдат. Полно блажить, хозяйка! Подай-ка скорей сюда! Вот мы ее без страха отведаем.
Солдат (наливає горілки). Здравствуй, хозяин с хозяйкой! (Випивши, наливає й подає хазяїнові).
Михайло. Жінко! Мені щось моторошно. Чи пити, чи не пити?
Тетяна. Про мене, як хочеш. Адже служивий випив і не здригнувся.
Михайло (бере чарку й питається). А смачна дуже?
Солдат. Знатная запеканочка. Дай бог здоровья тому, кто ее смастерил. (Михайло хоче пити. Жінка здержує його).
Тетяна. Перехрести перше!
Михайло (до солдата). А можна перехрестити?
Солдат. Не только можно, да и должно.
Михайло (хрестить і випиває, разом, потім виявляє здивування та задоволення). А!..
Солдат. Какова?
Михайло. Та я зроду не пив такої міцної. А налий іще!
Солдат. Погоди, хозяйку прежде попотчую. (Наливає).