спало на лавці, а 4 під лавкою, бо не ставало місця. З протекциі, для сьвіжого повітря, арештанти відступили міні „найкраще“ місце до спання — під вікном проти дверей, а що вікно за для задухи мусіло бути день і ніч відкрите, і до дверей продувало, то я що-раня будився маючи на голові повно снігу, навіянаго з вікна“
Та не краще, а може й гірше жилось Франкові, коли він вийшов з тюрми. Лояльні галичане боязливі, залякані, одвернулись від нього, мов від прокаженого. Викинули його з „Просвіти“, не дозволили приходити до „Бесіди“ — украінського клубу, а ті, що хотіли мати з ним яке діло, робили це тайно і обережно, щоб ніхто не побачив. Тільки невеличкий гурток молоді не цурався йрго. А проте Франко, переживаючи цей важкий час свого життя, не опускає рук. Ходить на лекціі до університету, видає вкупі з приятелем своім М. Павликом, часопись „Громадський Друг“, пише оповідання, задумує цілий цікл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду і інтелігенціі: відносини економичні, освітні, юридичні, політичні і т. и. Пише в польських часописях і газетах, перекладає поеми Гейне, „Фауста“ Гете, „Каіна“ Байрона, Шелі і др. Та не минуло ще й
