чається незвичайною плодовитістью, ріжностороннім талантом і науковою ерудіцією.
Весною 1886 р. Франко приіздить до Киіва і тут жениться, а через рік вступає, як один з редакторів, до польськоі газети „Kurjer Lwowski“, де й вибув, як сам говорить „десятилітню панщину“. Заробляючи аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од украінськоі літератури і це для нас велика втрата, тим більша, що в той час його талант виріс, зміцнився, набрався сили. Але на щастя його викинули з редакціі Курьєра за статтю про Міцкевича, якого він назвав поетом зради. Року 1889 Франка ще раз садять до тюрми, де він пробув 2½ місяці. Та нема лиха без добра! Блище познайомившись з тюрмою та іі життям, Франко міг написати такі чудові річи, як оповідання „До світла“, „тюремніс онети“ і т. ин. Кипуча, невгомонна натура Франкова не могла вміститися в рамки самоі літературноі роботи. Року 1890 він, вкупі з другими, засновує радикальну партію, стає на іі чолі і видає партійний орган „Народ.“ Тут він містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей і стоячи на сторожі „мужицьких“ інтересів, викликує часом цілу бурю серед громадянства своєю гост-
