убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіти, як бідний апостол. Плів сіти й писав поему „Мойсей“. Не знаю, чи попалася риба в його сіти, але душу мою він полонив своєю поемою.
51 рік минув, вже, як під сільською стріхою, в хаті коваля Якова, недалеко од села Нагуєвич, в Галичині (в Австріі), родився Іван Франко. Сільська дитина росла серед природи. Мале хлоп'ятко по цілих днях бігало по полю, поміж високих лопухів, над невеликою річкою з високими берегами, з кам'янистим дном та з м'ягкими зеленими водорослями. І все, що воно бачило, здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим. Чого солнце таке маленьке, коли казали, що воно велике. Чи в небі вирізана така маленька дірка і через те не видно цілого сонця Чим люде бачать, і чим вони чують. Йому здавалось, що все те чоловік робить ротом. Дитина роскриває й закриває рота, заплющує очи, затулює вуха — скрізь додивляється, над усім думає. А ввечері говорить до батька:
— Татуню, татуню. Я щось знаю.
— А що таке, моя дитино?
— Я знаю, що чоловік очима бачить.
Батько сміється.
