Цю сторінку схвалено
розчаруванням, ляпнув її злегенька долонею і авторитетно промовив:
— Ні, не відьма!…
В той мент Прохіра й Маріора пустили Параскіцу. Вона поспішно випутала голову з спідниць, і хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях і якийсь солодкий спокій розлився по всій її істоті: вона тепер напевне знала, як і всі люди, що вона не відьма.
