Йочового способу, особливо в такому випадкові, коли відьма хитра, злісна та досвідчена.
Йон йшов поруч Маріцци значно заспокоєний; очевидячки, більше у цій всій історії з Параскіцею брехень, ніж чого. Він був радий, що так скінчилося, що люде заспокоїлись і що йому не доведеться святити власним коштом заворожену буцім Параскіцею криницю. Він ділився своєю радістю з Маріццею, хоч та якось холодно приймала його задоволення. Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стрівожену чимсь та поспішаючу додому з спущеними до-долу очима.
Зорі блимають над Параскіцею, а навкруги її темно і тихо. Цупкі покручені кущі винограду безладно розповзлись по вохкій землі, спутались гилячками і напнули над землею гарний намет густого листя та великих, важких ґрон. Виноград уже достигав. Цілий день, під палючим серпневим сонцем, поволі йшов таємний процес наливання ягід; тепер, напівпрозорі жовтіючі та червоніючі китяги солодко дрімають серед лапатого листя та легких випарів землі. Їх стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи, що неясно білілись скрізь по винограднику.
Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем. Вона дивиться у простір, але кущів не бачить. Перед очима її церква, повна люду… Співають Херувими; а її під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико, не своїм голосом. Що воно таке? Звідки взялося таке чудне бажання? Це питання вже кілька день морочить її, не дає спокою. З тої пам'ятної неділі з нею часто бу-
