свої ноги натруджені, і про те, що вже ніч упала на землю; швидкою ходою пішов я у Бобрик. Біжу… тіло, моє горить, палає, і не холодить його вітер зимний, ще дме просто в очі… Й досі не тямлю, як пробіг я п'ятнадцять верстов і не чув утоми, не зважаючи на свої ноги натруджені… В Бобрику вже спали, ніде не світилось… Став я край села та й наче опам'ятався. Як же я помщуся?.. Тепер сплять у дворі, не пустять мене до пана, зв'яжуть ще, мов злодія якого… Сів я на дорозі й почув, що в мене болять ноги… Сиджу, схиливши голову на груди… і враз зробилось мені до всього байдуже, наче не мене скривджено, наче те, що сталось, не моє лихо, а чуже, далеке… Бог з ним, із паном, з помстою, з усім на світі… і чогось жалко мені стало, тужно так, журно… Перед очима імла знялась, відгородила мене від світу цілого. Байдуже!.. Помалу-малу з імли тої виткнулась виразно Марія, — така сама, якою бачив я її під фігурою, глянула на мене глибокими очима і впекла мене тим поглядом… у саме серце впекла… Скочив я з землі, порвавсь убік, як до села, й затис кулаки. «Помщусь; і вас загублю, і сам пропаду!.. Однаково!» — думав я, походжуючи по полю під селом та чекаючи, щоб розвиднилось… І вже холодна ніч не прохолодила мене, а додала тільки зваги… Добре таки розвиднилось, як я подавсь у двір. Там уже повно було якихсь судових. Казали, що приїхали продавати двір за довг. Я до слуг: — «Покажіть мені пана Гаєвського, дідича вашого», — а сам не тисну ніж у жмені, ні, — аж пальці заклякли… «Нема, кажуть, поїхав десь…»
— То ти був у мене в Бобрику? — забелькотав Лука. — То моя Марія була твоєю судженою?.. А я й не знав… а я й не відав.
— Як? — скочив Свирид, — то ти пан Гаєвський?
— Був колись… був колись, брате мій, поручик Лука Йванович Гаєвський, село мав, а тепер — його сиятельство господин матульняк, дідич міського ринштоку! Смір-н-но! — заверещав він п'яним голосом і бовтнув ногою по воді, простягаючись на бік.
Якась сила шарпонула Свиридом. Згадки колишнього, що вже чотири роки як проминуло, але колишнього гіркого, болючого, принесли з собою й відгомін тої жадоби
