Дата написання — 30 червня 1898 р., Чернігів. Вперше надруковано в „Літературно-науковому віснику“, 1914 р., кн. IV.
Друкується за першодруком.
| Мэрі̀ца | жіноче ім'я — Маруся |
| вэлєу | ой! |
| мэту́ша | тітка |
| ку́фа, кофа | дерев'яний посуд (відро) |
| ла дра́ку | до чорта |
| о су́тэ де дра́шь | сто чортів |
| жо́к | гулянка, танець |
| кла́ка | взаємодопомога селян один одному |
| шезь бінешо́р | сиди хорошенько |
| ше́зь | сиди |
| бінешо́р | хорошенько |
| стріго́йка | відьма |
| мэга́ла | куток селища, квартал |
| дра́ку | чорт |
| „та́та но́стру, ка́ре є ші ин ше́р, ші ла пэми́нт“ | „Отець наш, який є й на небі, й на землі“ |
Дата написання, позначена в автографі, — 28 вересня 1899 р. Вперше надруковано в збірці оповідань М. М. Коцюбинського „В путах шайтана й інші оповідання“.
Друкується за першодруком.
Південь. Море. Імла блакитна. Тихо, тепла земля, камінці (дух тютюну), інджір, цікади, струмок, на тютюн, дух од їх, жаба, пес: алла-алла — виноградники, гори. На морі — вітрило біле. Дівчина сидить. Скучно. Мрії. (Миє ноги). Доля жіноча. Порівняти з псом на ув'язі. Миє ноги. Червоні нігті, штани. Дукачі, вязка з дукачами. — Краєвид. Під ногами стелі, над головою хати. Вечоріє, бере кухоль, йде по воду — щоб розігнати сум. При фонтані. Фередже. Проїздить кавалькада. Септар. Вечір, башта алушт, вогнище — кава. Софта — старі, батько. Емене — місячна ніч, єрусалимський шлях, виринає судно. Чорні кипариси. Море дихає. Дельфіни сопуть. Сплюшка. Зірки ховаються за гори. Гори чорні. Цвіркуни на мінареті. Ла алла іль алла Магомет расуль алла.
