Дата написання, позначена в автографі, — 28 квітня 1900 р. Вперше надруковано в збірці оповідань М. Коцюбинського „По-людському“.
Друкується за першодруком.
Дата написання, позначена в автографі, — 20 вересня 1901 р. Чернігів. Вперше надруковано в альманаху „Дубове листя“, Київ, 1903 р. із значними цензурними купюрами.
У першому виданні „Лялечки“ цензура викреслила такі місця:
„Скривлене від злості єзуїтське обличчя попа“.
Починаючи словами: „Коли вона прилюдно вигнала його“… і кінчаючи: „приїздив інспектор, член земської управи, було слідство, допити“.
„…де певно, — ох, Боже, є піп і попадя“.
„У Раіси раптом стиснуло серце — і вона міцно стулила вуста. Ну, що ж — їй не першинка: коли доведеться, буде воюватись“.
„Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження“.
„… а більш за гріхи йому одробляють. Тепер зажерся з дяком, ніяк не поділять приносів“.
…„заборонені“,
„…навіть про те, що нема Бога“.
„нещасного“.
„Але там не було того улюбленого страдника народу, він був десь далеко, в Росії“.
Починаючи словами: „Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі…“ і кінчаючи: „обіцяв принести їй їх“.
„Правда, вони притакували їй та часом дивувались трохи, що слова проповіді і вчинки батющині не зовсім сходяться якось, Раіса гнівалась, замикалась у собі й почувала відразу до невдячних“.
„Архангел Гавриїл давав йому дорогу, і о. Василь зникав у вівтарі“.
Починаючи словами: „З солодким стисканням серця“ і кінчаючи: „благодать Божа“…
Починаючи словами: „Вона навіть не протестувала“ і кінчаючи: „почуття боліло Раісу“.
„То був Христос, напевне Христос. І вона чула, що любить його. Вона Йому молилась. В тиші й самотині вела з їм солодкі бесіди. І він розумів її“.
Починаючи словами: „Там, у цій монастирській келії“… і кінчаючи: „велика фотографія о. Василя“.
