ми грішми не знати, яку дірку залатати? За хату заплати, дров купи, купуй хліба та й до хліба… А в мене все своє: і хата, і хліб, а господарюватимем, то й до хліба буде. А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок… І веселіше буде: ви будете хазяйкою на своїм обійсті, а не вічною наймичкою. І чоловік буде, хоч не шлюбний, а все таки чоловік. Дітей ми не будемо мати, та й нащо нам той клопіт, тепер і так тісно, поля обмаль, а людей — як сарани… А як уже поважатиму вас, ніколи й пальцем не торкну: бо й мені та самота за три роки налилася вухами. Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз-у-раз німувати, що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю…
Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на лотоках, і розмивала останні вагання Мотрині. Вона все стояла, стуливши щільно губи та обертаючи горщечок.
— А я знаю?.. Ще люди сміятимуться… — промовила вона несміливо.
Оце але! Люди сміятимуться! Адже кожне знає, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба. А що сидітимуть вони на віру, без шлюбу — це вже не їх вина! Адже він писав до архірея, щоб позволено йому оженитись вчетверте! Архірей нічичирк, а без жінки чоловікові не можна, без хазяйки не обійдешся.
— Може, воно якось буде! — зітхнула Мотря.
— Авжеж! Чом не має бути! — підхопив Семен.
Гладке, опасисте, з одвислими щоками лице Мотрине розжеврілось. З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона загубила моральну рівновагу нормальної людини. Маленький вид Семенів теж почервонів, а червоний ніс аж горів проти сонця. Вони попрощались, а Семен ще довго слідкував очима за високою, міцною постаттю Мотрі. «Буде кому робити!» — подумав він і подавсь до господи. Семен був веселий. Проходячи проз похилену стару повітку, він думав: «Треба конче розкидати та звести нову. Спроможеться чоловік на корову чи на овечат, то нікуди буде й на ніч загнати»… Три роки дивився він на ту повітку, але ні разу не приходила до голови така думка. Хата стояла
