Цю сторінку схвалено
нуй батька і матір твою»… — Але все те було холодне і тануло враз у теплі принадних картин, які малювала уява.
«Одна у нас мати і одна смерть, — говорив він до себе і слухав разом: — частуйтесь, кумо… пиймо за душі померлих»… — Поринав в гомін, в тепло голосів, у смак масної страви, у свято і радість живого тіла.
Хати вже виднілись.
Тоді він раптом піднявся на санях, подивився вперед, озирнувсь назад себе і завернув круто коняку.
— Ньо-о, стер-во!
І понісся в туман, серед клаптів збитого снігу, що викидала на нього коняка, назад по бабу.
