то риби зловить, то качку заб'є. Всі головні роботи бере на себе Маланка. Часто сваряться споміж себе.
Всі живуть надіями, кожен своєю, а життя йде і не справджує надій тих. Неврожай, хоч Маланка з Гафійкою жали, та заробили не багато, на зиму не стане і доводиться Гафійці йти на службу, чого стільки літ, пам'ятаючи свою службу, боялась Маланка.
Землі не ділять, хоч Маланка й була певна, особливо, коли побачила, що поля оглядали якісь чиновники (пани), фабрики напевне не поставлять, заробити ніде, надії вийти заміж нема, бо й Прокіп повернувся, не знайшовши заробітку. Заробітчани вертають, бо не знайшли роботи, скрізь багато народу без роботи, неврожаї. От Макар Гуща — мав роботу і втратив. Пересуди. Проходить літо. Осінь з дощами. Шляхом ідуть втомлені заробітчани, під дощем. Сумна картина… Очевидячки, що треба Гафійці йти на службу.
Центр у тому, що всі живуть якимись надіями на краще, а тим часом дійсність розбиває їх.
Все крутиться коло Гафійки, всі покладають надії, що вона зазнає кращого життя, а тим часом її чекає доля матері.
Макар Гуща не з'являється в оповіданні, про нього довго йдуть на селі пересуди.
Хома Гудзь з'являється посередником поміж панком, що хоче найняти Гафійку, і Побідашем.
Все — настрій.
| Маланка — 45 | комірники, безземельні, пролетарі | |
| Гафійка — 17 | ||
| Андрій Побідаш — 50 |
Прокіп (Ліндрик) Самосійний — 22, робітник, пролетар, безбатченко.
Макар Гуща — під доглядом, висланий з Адесу, з фабрики.
Хома Гудзь старий парубок, п'яниця, служить за „парубка“ по економіях, без кола і двора, без роду і племени. Ходить коло товару, сам став як тварина.
Діється весною, літом, осінню.
Побідаші (жив) седять в комірному в хаті, що належить до заводу, край битого шляху (12 карб. на рік).
На горі, де руїни фабрики. Андрій. Краєвид. Річка, долина села, звонять. Виходять люди з церкви.
Гафійка з Прокопом. Зриває стеблину ногою.
Хата.
Розмови про фабрику, Гудзь Хома, переділ землі. Прокопа.
Маланка. Сидить і думає.
| Андрій. | Розмови про Гущу. |
