тягла з мене усі сили та й пустила на старість голого. Тьфу, ще раз тьфу на неї.
Тоді і Маланка стала як стовп і зняла руки до неба.
Хмару розбила ластівка і нащебетала повну хату оте чисте, виплекане, немов вилизане матір'ю звірятко, таке туге, як пружина, з круглими бронзовими руками і ногами в золотих волосинках — ота весняна золота бджілка — вкинула в хату щось таке, що білі стіни під…
Старі помирились на Гущі.
Вона ще була під вражінням розмови з Прокопом — і (непомітно для себе) говорила його словами.
Маланка наставила вуха. Про що говорив Прокіп? Чи видко з його бесіди, що повернувши з Таврії засватає Гафійку? Але Прокіп говорив не про себе, а про Макара Гущу.
Ач насінє! 15 карб. бере на місяць, панє добродзею, а ще бунтує. Та ти гроші бери тай в руку цілуй, небоже… Бунтує оден з другим.
— Дурна! Та же то бунтар… він значить збунтувавсь… о! А ти, Гафійко, з ним не приставай, бо він бунтує — о!
Гладуха! трясе салом — нагуляла!.. шипіла душа в Маланки услід Ковалисі.
Але душа Маланчина шипіла „Ач Гладуха! трясе салом, (нагуляла) розносить поговір!..“ проводила вона Ковалиху ворожою думкою.
Спочатку непропорціонально довго. Розмова з Гудзем несподівана. Краще почати її. Дуже різкі і негарні переходи од психології до описів. Прокіп Кандзюба.
1) Написати сцену або підкреслити тривогу Маланки з поводу служби Гафійчиної.
2) Останню главу розширити. Думка про те, що Гафійці доведеться пройти шлях матері. Маланка згадує своє життя.
3) Андрій сам приймає участь у доносі на Гущу.
4) Розділ про арешт Макара починається тим, що Гафійка плаче.
(Гафійка стоїть не з Прокопом, а з Гущою). Коли вона входить, то всі розмовляють про Гущу. Старі лають. Гафійка боронить.
Старі кажуть, що він злодій, а Гафійка обороняється, каже: за правду.
Одд. 3. Розмову з Гудзем продовжити. Треба пояснити, що він дика сила, ворожа панам, груба, страшна і непримирима. Матеріал.
Одділ 4. Новий. Гафійка.
Одд. 5. виправити.
Одд. 6. Яскравіше.
Новий.
Кінець розширити.
