мовляють про монастирські справи. Поговори й пересуди. Сварки. Голодні. Скалічена нога. Гори ростут (sic!). Краєвиди. Одрізують хліба з пастухового і їдять — бо голодні. Дикі кози. Гори ростуть. Олені бьються. Дуб. полянка. Дід — пастух. Буйволи. Лізуть далі. Бабуган. Вершок. Море залите сонячним сяйвом. Вертають. Вже скоро обід. На дворі метушня. Злі погляди, заплакані (?) обличчя. Новини про ігуменю і сестер, що посварились.
Матушка казначея, що йде ловити рибку — гроші. Розказує про свої нічні привиди при сонці. Малинник. 5 послушниць. Краєвиди. Сцена з ігуменьєю. Вечір. Ідуть вигнані лісом. Згадують зиму, як чистили шлях. Миряться.
(Смеркає). (Тиша. Падав камінчик, ломились гилячки). Ковзька руда глиця. Шишки. Скабіози. Діктамнус. Сарни. Руді, червоні стовбури сосен. Яснішає. Зелені горби. Промінь соняч. Рудоваті горби. Вивернені дерева).
(Співають. Понесли спів у грудях, що не міг пройти крізь гори. Ліс восени. В місячну ніч. Падали гори в низ. Глибокі долини.
Коли збігали назад, скакали, росли, вискакували одна на другу.
Коли минали галяви з плямами свіжо витолоченої трави, де ще сеї ночі лежали олені, невидані в долині квітки, сірі мхи, якими мов косами, обросли дерева. Все вище лізли.
Горбата матушка — крамарка седіла в своїй крамниці, немов павук той заснована павутинням злості і проводжала недобрим поглядом ворогів.
Скелі, сірі і голі, як земля — мати родила.
Зелений виноград стеливсь по долинах, як роспущені коси.
Дата написання, позначена в автографі, — 26 вересня (на першій сторінці) і 22 жовтня 1904 р., Чернігів (на останній стор.). Вперше надруковано в журналі „Киевская старина“. 1905 р., кн. III, стор. 372—422.
Друкується за текстом збірки „У грішний світ“.
Авторові нотатки до твору див. в „Записних книжках“ (т. III нашого видання).
Дата написання, позначена в автографі, — 7 лютого 1906 р., Чернігів.
Вперше надруковано в „Новій Громаді“, 1906 р., кн. II, стор. 26—40.
Друкується за текстом збірки „Дебют“.
